вівторок, 2 грудня 2014 р.

Аналіз поезії Василя Стуса «Як добре те, що смерті не боюсь я…»

Аналіз поезії Василя Стуса «Як добре те, що смерті не боюсь я…»

1.     Василь Стус – поет і дисидент. Радянська система хотіла зробити із Стуса раба. А він не міг мовчати про всенародний біль, тому свідомо обрав шлях мученика і ніколи не звертав із раз і назавжди обраного шляху. Як наслідок: невизнання, ув’язнення, брежнєвські табори і смерть. Василь Стус увійшов в літературний процес ХХ століття як борець проти зла і несправедливості в ім’я України, яка надихала його стійкістю духу.

2.     Провідною темою поезій Василя Стуса була Україна. Це неосяжна, спопеляюча любов справжнього патріота, який жив, творив і вмирав за Україну. Він любив її такою, якою вона є, прагнув, щоб стала кращою, бачив її вади і гріхи, намагався їх позбутися.

3.      Саме у камері попереднього ув’язнення Київського КДБ народився первісний варіант цього вірша. Йшов 8-й день арештантського буття поета. І саме Гете (його улюблений автор) освятив своєю сонячною вірою Стусове переконання, що його вибір – правильний. Програмний варіант цього вірша написано 1975 року – після стану клінічної смерті під час операції.

4.     Поезія без назви.

5.     Тема: зображення ліричного героя, який чесно несе свій хрест.
Провідні мотиви: волелюбність людини, відчуття власної гідності у відстоюванні інтересів своїх і Батьківщини.

6.     Ідея: непереможність людського духу, утвердження людської гідності.

7.     Художній конфлікт: соціальний (протистояння особистості і системи).

8.     Жанр: патріотична лірика.

9.     Ліричний герой: це сам Стус, який чесно проніс свій хрест, не похитнувся ні перед суддями, ні перед стражданням, свято вірячи, що після смерті стане відомим своєму народові, повернеться до нього з холодних табірних снігів.

10. Образи та символи: біблійний образ тяжкого хреста через асоціацію з образом Ісуса Христа, що сам ніс свій тяжкий хрест (на якому його і розіпяли) утверджує святість справи, за яку бореться герой твору.

11. Переважає мажорний настрій. Сама поезія починається зі слів: «Як добре те…» і далі перечислюється все те, що добре. Мажорно також звучить і фраза: «Народе мій, до тебе я ще верну», яка вказує на те, щ герой не втратив надію повернутися на Батьківщину (нехай і після смерті).

12. Віршований розмір: двоскладовий ямб.

13. У творчому доробку митця дана поезія посідає центральне місце, оскільки в ній визначено життєве кредо Василя Стуса: «Що міг – я зробив, що зможу – ще зроблю, але без України я не мислю свого життя».

14. Актуальність поезії у тому, що в ній виведеного образ справжнього, а не декларованого лжепатріота. Життя сучасної молоді повинно бути сповнене добра, любові і діянь заради України та її народу.

15. Поезія Василя Стуса – яскравий приклад служіння Україні. Коли читаєш ці зворушливі рядки,  то ніби переживаєш разом з її ліричний героєм його непростий страдницький шлях мордовськими та пермськими жахливими таборами. Та попри все віриш: людина, яка серед ненависті й прокльонів зуміла не набратися скверни, таки повернеться  в Україну, у пам'ять вдячних нащадків. 


Немає коментарів:

Дописати коментар