Літературний альманах «Відомий і незнаний Тарас Шевченко»

Літературний альманах «Відомий і незнаний Тарас Шевченко»

Звучить запис «Думи мої, думи мої..», виходять ведучі (коли музика стихає, вони розпочинають)

Вед.1

Дорогі друзі! Сьогодні ми з вами перегорнемо сторінки імпровізованого літературного альманаху «Відомий і незнаний Тарас Шевченко».

Вед.2

Наше завдання полягатиме у тому, щоб зрозуміти, якою цей геніальний поет був людиною, від чого страждав і заради чого жив.

Вед.1

У Тараса Григоровича водночас дивовижна та надзвичайно трагічна доля.

Вед.2

Його призначення на цій землі було визначене ще змалечку, коли батько залишив йому дуже незвичний заповіт. (Слайд 2)

Вед.1

У світовій ліриці, напевно, немає митця, який би з такою любов’ю і з таким сумом оспівав долю жінки і матері.

Вед.2

Жіноча доля, як і образ жінки – то вічна мука і натхненна муза зболілого Поетового серця . І його «Наймичка» - яскраве свідчення тому. (Слайд 3)

Вед.1

Сьогодні ми дамо воскреснути білим квітам кохання у долі Тараса Шевченка. Згадаємо, як підкорював він аристократичні салони, а звичайних жінок робив мадоннами.

Вед.2

Ось як пише про свою першу зустріч із поетом княгиня Варвара Рєпніна у листі до свого вчителя Шарля Ейнара. (Слайд 4)

Вед.1

На пам'ять про той день 9-го листопада 1843 року в Яготині залишилась Присвята Княжні Варварі Миколаївні Рєпніній.

Вед.2

Їй тоді було – 35, йому – 29. Доля і люди розлучили їх, та неможливо без внутрішнього трепету читати це поетичне послання.

Учениця

Шевченко написав його раптово, в момент несподіваного осяяння. Коли передав мені аркуш, я прочитала:

Душі з небес благословенній

Дано любить, терпіть, страждать

І дар приречений, натхнення,

Дано сльозами поливать.

Ви розумієте це слово!...

Для вас я радо відложив

Життя буденного окови,

Священнодіяв я ізнову

І сльози в звуки перелив.

Ваш добрий ангел надлетів,

Овіяв крилами і снами

І тихозграйними річами

З душею чудо сотворив.

Вед.1

Траплялися на світі письменники, які завойовували серця читачів відразу, а їхня слава геніїв чи пророків лунала скрізь, незважаючи на арешти, заборони чи заслання.

 Тарас Шевченко, без сумніву, із плеяди таких.

Вед.2

Одним із найбільших прихильників і популяризаторів творчості великого Кобзаря був Іван Франко, який знав майже всього Шевченка напам’ять. (Слайд 5)

Вед.1

Далеко за Уралом, на засланні поет насадив багато соняшників, аби їх жовтогарячі віночки нагадували йому хутірці на Україні.

Вед.2

Нам у нього ще треба вчитися і вчитися. І найперше любити Україну. (Слайд 6)

Вед.1

Кожен із нас переживає болісні моменти у житті. Не забуваймо: Тарас Шевченко – перш за все, людина із вразливою душею.

Вед.2

Коли йому боліло, то біль розривав серце, а на папір лягали відчайдушні рядки. (Слайд 7)

Вед.1

Кожен із нас приходить до усвідомлення Шевченкової поезії  по-своєму і в різний час. Два роки тому на центральному телебаченні була розгорнута широкомасштабна кампанія з метою обрання національного героя.

Вед.2

Тоді, за результатами глядацького голосування, першим став академік Амосов, другим – Степан Бандера, третім – Тарас Шевченко. Відомі діячі культури висловлювали думку стосовно претендентів на це почесне звання. Серед них – народний артист України Богдан Сильвестрович Ступка. (Слайд 8)

Вед.1

Доля не шкодувала Шевченкові страждань.

Вед.2

Та видно багато обдарований був душевними силами поет, в якого віра в Людину і Добро не похитнулася.

Звучить запис «Зоре моя вечірняя...», виходить учень (коли музика стихає, він розпочинає)

Один у другого питаєм:

Нащо нас мати привела?

Чи для добра? Чи то для зла?

Нащо живем? Чого бажаєм?

І, не дознавшись, умираєм,

А покидаємо діла…

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється-ожива,

Як їх почує!. Знать од Бога.

І голос той, і ті слова,

Ідуть меж люди!

Не для людей, тієї слави,

Мережані та кучеряві.

Оці вірші віршую я.

Для себе, братія моя!

Вед.1

Свого часу радянська влада канонізувала постать Шевченка. Чиновники від мистецтва створили образ далекого і неприступного борця-революціонера.

Вед.2

Навіть у святому письмі застерігають: «Не сотвори собі кумира». А ми сотворили і перестали вивчати Шевченка, а отже, і розуміти його. (Слайд 10)

Вед.1

Ми часто шукаємо порятунку у Слові. Це те, від чого все почалося і що найперше було.

Вед.2

Тому звернімося словами вдячності до того, хто жив і страждав в ім’я України.

Виходять 6 учнів (звучить літературна композиція)

В мою свідомість увійшов Тарас,

як сам Господь, - людиною святою.

Він карбувався муками в свій час,

щоб ми були на всі віки собою.

Він двигав хрест, свою Голгофу мав

і мав свого лукавого Пилата…

Для тебе жив і смерть свою поправ,

щоб ти, Вкраїно, не була розп’ята.

Кобзарю наш, Тарасе всемогучий,

що сотворив нас генієм своїм.

І на моїй землі, як правда сущий,

в неправду цілився, неначе грім.

Де ж слів таких узяти

й такої простоти,

Щоб про Дніпро широкий

так заспівати, як ти.

Звучить запис «Реве та стогне Дніпр широкий...» (коли музика стихає, учні продовжують)

Який потрібно мати

в душі безсмертний цвіт,

щоб хвилювати людство

і через сотні літ.

Яким зарядом треба

наснажити слова,

щоб пісня і сьогодні

звучала, як нова.

 (Запис знову звучить на повен голос)

Вед.1

Сьогодні ми говоримо про Шевченка, як про звичайну людину, з тою тільки різницею, що мав величезний талант від Бога і України, який трапляється, може. Раз у століття чи тисячоліття.

Вед.2

Саме цим Тарас Григорович близький, дорогий та зрозумілий нам і тим, хто буде його відкривати і пізнавати після нас. (Слайд 12)

З ведучими виходить учениця

Вед.1

У Переяславі зродилось

сивим днем зимовим:

«Не забудьте пом’янути

незлим, тихим словом».

Вед.2

Але чом сказав Шевченко,

Нерозлучний з лихом,

щоб його згадали словом

незлим, але тихим.

Учениця

Тому, що тихо росте калина;

тому, що тихо росте дитина;

радіє мати над нею тихо;

 і тихе й світле людське бажання

на світ виходить,

щоб до світання іти в дорогу

для миру й згоди

на ясні зорі, на тихі води.

Звучить запис «Заповіт» (коли музика стихає, заключне слово вчителя).