Аналіз роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Аналіз роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

1.                 Панас Мирний – це літературний псевдонім Панаса Яковича Рудченка. Він відомий широкому загалу читачів як великий майстер художнього слова, щирий поборник мови рідного народу та непримиренний до одвертих і прихованих шовіністів. Прозаїк та драматург. Улюбленою темою письменника були життя і праця, мрії і сподівання селянства. Панас Мирний вимагав і від себе, і від інших літераторів писати так, щоб «і каміння завило», щоб і в закостенілі серця, у черстві душі прорвалося світло «правди і любові». Усе своє життя письменник самовіддано служив рідній культурі. Найвідоміші твори: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія», п’єса «Лимерівна», повісті «Лихі люди», «Лихо давнє й сьогочасне», оповідання «Морозенко».

2.                 Панас Мирний написав нарис «Подоріжжя від Полтави до Гадячого» із почутої від візника історії про відомого на Полтавщині Василя Гнидку, який зі своїми поплічниками вбив цілу сім’ю. Потім на основі нарису створив повість «Чіпка». Згодом до написання роману долучився рідний брат Панаса Мирного Іван Рудченко (псевдонім Іван Білик). Одна з перших редакцій роману мала назву «Пропаща сила». Остаточна редакція «Хіба ревуть воло, як ясла повні?» була завершена у 1875 році.

3.                 Твір було написано у переломну історичну епоху для життя селянства. Безземелля, напівголодне існування, непомірні побори, утиски з боку місцевих властей – ось що дошкуляло в той час селянинові та зумовило появу в середовищі одвічних хліборобів злодія і бандита.

4.                 Назва твору алегорична і символічна.  Образи покірних волів, за задумом авторів роману, символізують  уярмлене селянство (не ревли б, якби було що їсти й пити).

5.                 За жанром – це соціально-психологічний роман («роман з народного життя»).

6.                 Тема: зображення майже столітньої історії села Піски і, зокрема, трагічної долі правдошукача і бунтаря, «пропащої сили» Чіпки Варениченка.

7.                 Ідея: заперечення боротьби з несправедливістю через злочин та кровопролиття.

8.                 Художній конфлікт носить соціальне та психологічне  забарвлення: правдошукач Чіпка, який пережив важку психологічну травму, невтомно бореться з усіма, хто «бажає поїздити» на шиї безправного селянина.

9.                Основні етапи розвитку сюжету:

-         експозиція (історія села Піски, важке дитинство Чіпки, наймитування, знайомство з Галею, зростання Грицька як доброго господаря);

-         зав’язка конфлікту (у Чіпки забирають землю, знайомство й дружба із Матнею, Лушнею і Пацюком);

-         розвиток дії (Чіпка стає розбійником, одруження з Галею, нове пореформене життя, відсторонення Чіпки від управи через неблагонадійність);

-         кульмінація (Чіпка і його товариство вирізає «вісім безневинних душ», смерть Галі);

-         розв’язка конфлікту (Мотря повідомляє у волость про скоєний злочин сина, арешт Чіпки та засудження).

10.            Композиція твору: чотири частини та тридцять розділів, які позбавлені хронологічної послідовності у викладі подій.

11.            Використавши реальну життєву історію, автор роману висвітлив соціальні взаємини між людьми, передав нестримний потяг селянства до землі і волі, з’ясував основні соціальні та психологічні мотиви, які штовхають людину на злочин.

12.           Основні проблеми:

-         протистояння людини і суспільства;

-         взаємини між батьками і дітьми (конфлікт поколінь);

-         соціальна нерівність;

-         приниження та людська гідність;

-         деградація особистості.

13.            Своєрідність індивідуального стилю проявляється у:

-         пейзажах (описи природи гармонують із настроями чи роздумами персонажів);

-         позасюжетних відступах (ліричних, публіцистичних, сатиричних, філософських).

14.            Роман актуальний і в наші дні, оскільки досліджує досить важливу

          психологічну і соціальну проблему: під впливом чого деградує

          особистість, що штовхає правдошукача на злочин?

15.            Академік Олександр Білецький, відзначаючи своєрідність складної

         композиції роману, називав його «Будинком з багатьма прибудовами».

         Іван Франко говорив про Панаса Мирного як про «свіжий і сильний

         талант».

16.            Чесно кажучи , мені шкода Чіпку. Адже людина він по суті непогана: і

         господарський, і люблячий, має задатки організатора і лідера. Єдине,

         що у ньому відштовхує, так це його слабкодухість. Він відступає   

         перед труднощами, шукає розради у пиятиці та сумнівному товаристві.

         А цей шлях неправильний і хибний, оскільки завжди веде до поразки.